В останній момент немає коли Боятись чи бити на совість. В останній момент ти знаєш вже майже усе Великий роман став, як повість. Ти знаєш як, звучить струна, Ти знаєш як, мовчить вода, До дна, близько, як до неба... В останній момент з'явилась земля. Усе як було на початку От тільки тоді, ми бачили ліс і поля, А не монотонну посадку. Ти знаєш як, звучить струна, Ти знаєш як, мовчить вода, До дна, близько, як до неба... Ти знаєш як, звучить струна, Ти знаєш як, кричить вода, До дна, близько, як до неба... В останній момент так хочеться слів Живих, як вода у пустелі, В останній момент, подзвонить і скаже вона: Ідем на нові каруселі.