Давай виключим світло і будем мовчати Про то, шо не можна словами сказати, Не можна писати, неможливо зіграти, А тільки мовчати, тихенько мовчати. Давай мовчати про то, шо дівчати Не вміють сховати, не можуть спати. Давай про мене і про тебе мовчати, Мовчати, аж поки не захочем кричати. Місяць впав, темно в кімнаті. Як добре, що ти навчилась мовчати, Про то, шо ніколи не змогла би збрехати. Про то, шо ніколи мені не спитатись. Ми будем з тобою у ліжку лежати, Лежати, як сніг – водою стікати. Ми будемо жадно свої сльози ковтати, А з ними слова, яких не сказати. Давай помовчу тобі просто на вушко, Холодною стала чайова кружка. А ми ще маєм, про шо помовчати... А ми ще маєм, про шо полежати... Як світло проб'ється через наші штори, Ми знову з тобою, як всі заговорим. А поки ше темно є в нашій кімнаті, Давай з тобою будем просто...